Тематичні розділи:

Інтелектуальна власність

аналітичний підсумок 2006 року

Інноваційна діяльність

в науці та освіті

події в науці

освітянське життя

конференції, семінари

Неймовірні відкриття

важливі винаходи

технології майбутнього

Інновації та інвестиції

в промисловості

підприємства Полтавщини

інновації та інвестиції в дії

видобувна та переробна галузь

виставкова діяльність

Агропромисловий

комплекс

інновації в сільському господарстві

Інноваційна екологія

нові екологічні технології

екологія довкілля

Альтернативна енергетика

інноваційні енергосистеми

Відродження ягідництва

 Періодично засоби масової інформації, з посиланням на відомих осіб, нагадують: нині підприємства використовують в основному імпортну низькоякісну сировину, тому вітчизняні товаровиробники не мають змоги реалізувати вироблене й зазнають значних збитків, а громадяни споживають небезпечні для здоров'я і життя харчові продукти.

Не таємниця, що в різних країнах продається генетично модифікована продукція і пропорційно зростає вартість екологічно чистої їжі. Виробляти останню здатна й Україна, що забезпечить їй стабільні прибутки.

Колись Київську Русь називали країною садів, але Україна втратила цю назву. Якщо перед війною в нас було 600 тисяч гектарів садів, то тепер лише 242 тис. га, що становить менше одного відсотка від оброблювальних земель (для порівняння: в Грузії - 11 відсотків, у Японії - 9).

Згідно з дослідженнями Проекту аграрного маркетингу (ПАМ), дефіцит ягід в Україні щороку збільшується через зростання попиту, особливо на смородину, малину, лісові ягоди. Спеціалісти ПАМ стверджують, що переважання попиту над пропозицією на ринку ягід збережеться до 2015 року. Тому медики і б'ють на сполох, адже структура харчування українців спричиняє виродження нації, занепад інтелектуального потенціалу, бо саме чорноплідні ягоди мають кровотворну здатність і додають людині інтелектуальних та фізичних сил. До речі, ягідні сади забезпечують швидку та велику економічну віддачу. Це знали й завойовники всіх часів. Щоб підірвати могутність підкорених держав, вони знищували сади. Так учинили Ганнібал, завойовуючи Італію, Тамерлан, підкорюючи Грузію, турки, захопивши Грецію, Вірменію і Угорщину.

За часів СРСР плодово-ягідний комплекс із потужною переробкою формував понад 30 відсотків прибутку від усього аграрного виробництва. У Криму сади займали чотири відсотки земель, а забезпечували вони понад 40 відсотків надходжень галузі АПК. Окремі господарства мали ще кращі показники.

А сьогодні стратегічний розвиток України неможливий без відродження плодово-ягідного комплексу. Наша держава має унікальні природні умови, щоб виробляти найрізноманітніші харчові продукти, аналогів яким немає у світі, та можливість стати потужною плодово-ягідною державою. Винятково з традиційним землеробством і експортом кормового зерна в СОТ нам нічого робити. Не дешева кормова пшениця, а саме ягідна продукція може зацікавити й ЄС.

Ягідні культури надприбуткові, бо вони швидко вступають у плодоношення - уже на другий рік після посадки регулярно дають досить великі врожаї: 15-30 тонн з га і більше. У США, Канаді, Австралії щороку споживається 126 кілограмів фруктів на душу населення, а в Україні - 22. Частка ягід у валовому зборі фруктів у Польщі становить 20 відсотків, у інших країнах Європи - 10, в Україні - не більше 2.   

Звісно, як і в кожній галузі, в ягідництві існують власні проблеми. Так, якщо державні виноградно-виноробні потужні підприємства мають координуючий центр - Державний концерн "Укрсадвинпром", то приватні господарства, в яких вирощується основна маса ягід, ні. Створена кілька років тому Всеукраїнська асоціація виробників продукції садівництва й виноградарства так і не розгорнула діяльності - виявилася неефективною. Тому потрібне науково-виробниче об'єднання корпоративного типу, яке б на правах підприємства могло розвивати виробництво, утримувати спеціалістів, видавати науково-практичну літературу. А науково-виробничий концерн, маючи розсадницькі господарства, здатний у короткий термін збільшити площі ягідників.

Гострою є також проблема виведення нових сортів, створення нових харчових продуктів. Аграрна наука в Україні, на жаль, не вплетена у виробництво. Однак приватні науково-дослідні установи здатні зробити стрибок із вчорашніх у завтрашні технології та перетворити Україну в конкурентоспроможну державу. Держава повинна сприяти приватним науковцям в отриманні замовлення на наукові розробки і фінансів у вигляді грантів. Доцільним є створення науково-дослідних приватних лабораторій по грунтово-кліматичних зонах, які співпрацювали б з Українсь кою академією аграрних наук. Ягідництво - капіталоємне. Щоб посадити гектар ягідника, потрібно майже 50 тисяч гривень. Тому вся надія на кредитні ресурси. І навіть не пільгові, бо ягідництву як надприбутковій галузі не вистачає єдиної пільги - відтермінування платежів до початку товарного плодоношення, тобто на три-п'ять років. Не зайвими були б і довготермінові кредити (на 20 років). Вони дадуть змогу створити науково-дослідні і проектно-пошукові центри, селекційно-розсадницькі господарства в регіонах, налагодити підготовку кадрів, сформувати мережу кооперативних переробних заводів і цехів. Адже без кооперації зусилля уряду стануть марними.

А потужні переробні заводи, які купують сировину у населення, повинні зрозуміти: це шлях в нікуди. Бо за таких умов не можна планувати свою роботу на роки й укладати довгострокові угоди. Досвідом підтверджено: кожному заводу потрібна власна сировинна база. Нагадаю, що у Львові два виноробні заводи працювали на привозному виноградному суслі і обидва зникли. А їм ще десять років тому пропонували перейти на свою ягідну сировину.

Євген ГАЛАТОВИЧ, директор селекційного  плодово-ягідного розсадника 

ВАТ "Галатович Євген і Ко", Львівська область

липень 2007 р.

Глобальні проблеми людства вирішать рослини

Тетяна ГАЛКОВСЬКА

Знаменне для всієї української науки подію в суспільстві практично не помітили. Тим часом на II Міжнародному симпозіумі «Регулятори росту рослин: внутрішньоклітинна сигналізація й використання в аграрній промисловості», що відбувся у Києві, висадився десант світової наукової еліти в області біології рослин - що, прямо скажемо, не характерно для всіх країн Східної Європи. На симпозіум, робочою мовою якого була англійська, з'їхалися, крім українських учених, близько 30 найбільш авторитетних представників даного напрямку з Англії, Австрії, Бельгії, Білорусі, Греції, Італії, Іспанії, Китаю, Казахстану, Німеччини, Голландії, США, Японії й Росії.

Пояснити подібне відношення до симпозіуму в Україні можна неймовірним інтересом до біології рослин у світі. Саме на рослини покладають сьогодні надії по порятунку людства від цілого ряду глобальних проблем, у тому числі й голоду. За прогнозами, до 2050 року населення планети практично подвоїться, що зажадає аналогічного збільшення виробництва продуктів харчування. У той же час генетичний потенціал продуктивності однієї з основних продовольчих культур - пшениці - протягом останніх 30 років збільшувався приблизно на 0,9% щорічно. Але щоб задовольнити зростаючі потреби людства, він повинен збільшуватися на 1,6%. Отже, постачання продовольством у найближчі десятиліття стане важливою соціальною проблемою, ускладненої виснаженням запасів прісної води й обмежених розмірів лісових масивів і сільськогосподарських угідь.

Рішення проблеми, думає один з організаторів симпозіуму, завідувач відділом Інституту біоорганічної хімії й нафтохімії НАН України, професор Володимир Кравець, у підвищенні ефективності сучасної аграрної промисловості. А це неможливо без гербіцидів, регуляторів і стимуляторів росту рослин. Їхнє використання дозволить не тільки збільшити врожаї, але й вирішити проблеми захисту рослин від шкідників й адаптації до дії несприятливих факторів навколишнього середовища - посухи, засоленості ґрунтів, низьких температур і так далі. Тому сучасні наукові дослідження зосереджені на вивченні регуляції обміну речовин рослин, зокрема гормональної регуляції, розкритті механізмів функціонування сигнальних систем, вивченні можливостей впливу на метаболізм рослин як природними, так і синтетичними з'єднаннями. Доповіді саме на цю тематику й були представлені на симпозіумі.

«Такі заходи, - відзначив Кравець, - дають можливість розширити участь українських учених у реалізації міжнародних проектів і програм, роботі міжнародних наукових центрів, а виходить, і включення української науки в єдину родину світового наукового співтовариства».

серпень 2007 р.

Аграрії віддають перевагу рапсу

 Європейські країни активно переходять на використання екологічного пального – біопалива. Основна сировина для нього – рапс. В результаті споживання цієї культури за останні два роки збільшилося у кілька разів. Україна входить до числа основних постачальників рапсу для закордонних компаній, що виробляють біопаливо. Практично уся сировина, що вирощується на Україні, експортується до Європи. Оцінивши перспективність ринку, українські аграрії віддають перевагу вирощуванню рапсу замість традиційних культур, таких як пшениця, ячмінь, тощо. У Міністерстві аграрної політики прогнозують, що цього року посіви рапсу займатимуть майже мільйон гектарів. Слід зазначити, що рапс не виснажує землю, що значно економить ресурси аграріїв, так як після збору не треба витрачатися на мінеральні добрива для відновлення родючості угідь.

Хоча і більша частина врожаю рапсу експортується, та все ж є підприємства, що вирощують рапс для своїх потреб. Так серед аграріїв сьогодні користуються популярністю міні-заводи з виробництва біодизеля, яким можна заправляти сільськогосподарську техніку замість традиційної солярки. Тому такі підприємства і засівають більшу частину своїх угідь саме рапсом.

В перспективі слід очікувати подальшого збільшення споживання рапсового масла саме для нехарчового його використання. Політика держави наразі зорієнтована на збільшення виробництва біопалива в нашій країні і разом з тим збільшення площ під посіви цієї культури до 2015 року до 3 млн. гектарів.

серпень 2007 р.

Прогресивні технології на полі – зерно в коморі

 У  приватній агрофірмі “Подоляка”, що в Диканському районі, збиранню підлягає майже 4 тис. га ранніх зернових і зернобобових культур. Цьогорічний урожай не може не радувати: озима пшениця сорту Єрмак дає близько 40 ц/га, ячмінь теж добре вродив. Минулого року в господарстві вперше посіяли ріпак на площі 464 га, нині завершують збирання цієї культури, яка дала на круг по 24 ц/га.

– Ми ще навіть не встигли завершити обмолот ріпаку, як зернотрейдери вже заплатили за нього, – зазначив генеральний директор ПАФ Олександр Подоляка. – Гроші дають хороші, по 2 тис. грн. за тонну, хоча, звісно, навіть така ціна – не остаточна, вона буде надалі зростати. Це високорентабельна культура і “ранні” гроші, тож на наступний рік будемо сіяти 1200 га озимого ріпаку. А зерно пшениці та ячменю не поспішаємо реалізувати. Токове господарство та елеватор готові до масового прийому збіжжя.

Варто зазначити, що жнива для зернозбиральної техніки зазначеної агрофірми розпочалися ще в середині червня на полях Криму, де працювали 11 “Джон-Дірів” і два “Домінатори” ПАФ “Подоляка”. Навіть зараз 5 комбайнів збирають зернові в Черкаській області, ще чотири – в Карлівському, Машівському й Миргородському районах, а шість екіпажів трудяться на полях свого господарства. Одночасно зі збиранням зернових і ріпаку ведеться дискування стерні як перший етап підготовки грунту під посів озимих культур.

– Дотримання агротехнічних вимог і сівозміни, застосування нових технологій – це головні складові для досягнення хороших результатів роботи, а значить, для отримання добрих урожаїв, – переконаний заступник директора з рослинництва, заслужений працівник сільського господарства України Микола Білозор. – Ми також не економимо на придбанні елітного посівного матеріалу. Вже кілька років поспіль витрачаємо до 5 млн грн на придбання нової високопродуктивної енергозберігаючої техніки.

жовтень 2007 р.

Інтенсивне садівництво - ринковий шанс українських фруктів

 Вітчизняна торгівельна мережа щороку наповнюється яблуками й грушами іноземного виробництва. На жаль, ця садовина не завжди належної якості, оскільки до нас часто потрапляють ті надлишки, які не приймаються на реалізацію у європейських країнах. Там існують дуже жорсткі стандарти, згідно з якими до споживача повинна потрапляти винятково високоякісна продукція. Ми ж купуємо те, що нам пропонують, адже в Україні практично немає промислових садів.   

Тим, що відновлення останніх відбувається занадто повільно, сповна користуються зарубіжні садівники, що, звісно, негативно позначається й на цінах. Ще в XІX столітті відомий український помолог Лев Платонович Симиренко писав: "Гарна садовина досі не є продуктом постійного споживання населенням і, окрім хіба що літа, вона доступна лише заможнішим класам". Як бачимо, вислів не втратив своєї актуальності й сьогодні, адже дорогі закордонні фрукти сьогодні далеко не кожному по кишені...   

- Парадокс, - каже приватний підприємець Микола Лановенко, який вирощує саджанці перспективних сортів яблунь, груш на благодатній для садовини черкаській землі, - яблука "Ренет Симиренка" знає увесь світ. Натомість українці спорудили сотні скульптур Мічуріна, який гальмував розвиток генетики і садівництво України виявилося неконкурентоспроможним, а Симиренку - єдиний пам'ятник у Млієві. Так оцінили його ідеї щодо догляду за молодими насадженнями. Але їх використали іноземці - вони стали основою сучасної голландської технології, що поширилася в усьому світі.   

Україна має величезний потенціал для розвитку садівництва. Маємо сприятливі природні умови для вирощування плодових і ягідних культур, унікальні грунти. Все це, переконаний Микола Лановенко, в поєднанні з сучасними технологіями дасть змогу Україні зайняти чільне місце серед країн із розвинутим промисловим садівництвом.   

- Сад - це прибутковий бізнес, зокрема в одному з львівських фермерських господарств рентабельність сягала понад 300 відсотків, - констатує він. - Але на внутрішньому ринку немає ранніх сортів яблук та груш, вирощених в Україні. Тобто ця ніша не заповнена, що спричиняє занадто високу ціну реалізації імпортних фруктів. Перші українські яблука (сорт "Слава Переможцям") з'являються лише наприкінці серпня.   

Водночас ранні високопродуктивні сорти садовини можуть дати українському виробнику "швидкі" гроші. Термін окупності таких садів незначний - немає потреби в придбанні дорогих холодильників. Тобто плоди прямісінько з саду потраплятимуть до споживача, що за умови грамотного маркетингу усуває реалізаційні труднощі. Є свої плюси й у вирощуванні пізніх сортів - таке яблуко взимку коштує дорожче.   

Польща, модернізувавши власне садівництво шляхом впровадження інтенсивних технологій (через два-три роки після закладання саду гарантовано 25-40 тонн високоякісних яблук з гектара, а в період повного плодоношення - 50 і більше), за останнє десятиріччя перемістилася з двадцятого на друге місце (по виробництву яблук) у Європі.   

Висока продуктивність плодових насаджень та економічні показники забезпечуються використанням якісного безвірусного садматеріалу, оптимальним загущенням карликових дерев (3-5 тисяч на гектар), краплинним зрошенням, формуванням гілок (відгинання донизу під кутом не менше 90 градусів, що послаблює ріст дерева і спричиняє раннє плодоношення, адже вся енергія йде на плоди) і раціональним обрізуванням дерев у оптимальні строки.   

В Україні також є можливості для поширення технології інтенсивного садівництва. Посадковим матеріалом бажаючих займатися промисловим садівництвом здатні забезпечити садівники-професіонали - члени Асоціації інтенсивного садівництва Черкащини. Сімейне господарство Людмили та Миколи Лановенка налічує 43 сорти яблуні, ранні сорти груш. Але в промислові сади відбирають сорти, що користуються підвищеним попитом у споживачів. Про якість саджанців черкаського садівника М. Лановенка свідчать урожаї спроектованих і закладених ним яблуневих садів у Дніпропетровську, Полтавській області (на третій рік - 35 тонн високоякісних яблук з гектара, на четвертий - 45-50). Нині в його господарстві є однорічні та дворічні саджанці, які дали добрий урожай у розсаднику. Практикує садівник і безпересадочний метод. Висаджені таким чином дерева потенційно сильніші, на рік раніше вступають в плодоношення.

- Не всі знають про існування Державної програми розвитку інтенсивного садівництва на 2005-2010 роки, - констатує М. Лановенко. - Програма передбачає відновлення в Україні промислових садів. Завдяки цьому документу держава компенсує практично всі витрати (80-90 відсотків) на закладення саду.   

М. Лановенко переконаний, що уповільнюють процес відновлення промислового садівництва й дорогі кредитні ресурси. Наприклад у Польщі такі виробники мають право на дешеві довгострокові кредити (під 2-5 відсотків).    

Для тих, хто хоче зайнятися садівництвом, М. Лановенко нагадав, що груша вважається цінним дієтичним продуктом харчування, тому вартість цих плодів у 2-3 рази перевищує ціну яблук при однакових затратах на утримання саду. Водночас і яблука, і груші, які вирощуються за екологічно безпечними технологіями, коштують на 25-40 відсотків більше, ніж за звичайними. Йдеться про застосування у виробничому процесі безпечних для довкілля засобів захисту рослин. Останні на вітчизняному ринку представляє, зокрема, компанія "Сингента" і виробник, співпрацюючи з нею, отримує право використовувати для вирощеного міжнародний товарний знак якості "Кращі продукти - краще життя" і продавати свою продукцію як екологічно чисту. Дослідження свідчать: українці готові більше платити за плодоовочеву продукцію за умови гарантій безпеки.   

- Тож провідний лідер на ринку засобів захисту рослин компанія "Сингента" дає змогу господарям отримувати додатковий прибуток за рахунок не лише збільшення валового виробництва, а й підвищення якості продукції, а споживачі мають змогу купувати свіжі фрукти, не хвилюючись за власне здоров'я, - резюмував М. Лановенко. - А загалом українські грунтово-кліматичні умови дають змогу вирощувати набагато якіснішу садовину, ніж пропонують нам деякі країни. Так, якщо в польських промислових садах хімзахист проводиться 25-30 разів (пояснюється частотою виникнення туманів, адже волога сприяє розвитку хвороб), то в українських - до десяти.   

У 2007-му найбільших збитків через посуху зазнали південні області, де збирали 13-16 центнерів з га. Селяни втратили понад 10 млрд грн. А садівництво менше реагує на несприятливі погодні умови. Система краплинного зрошення та протиградові сітки повністю захищають урожай. На одному з міжнародних семінарів відомий в Україні та за її межами садівник Микола Олійник зауважив, хто займався соняшником -став банкрутом, за пшеницю багато наобіцяли, а ціни немає, яблука ж завжди мали ціну, хоч і не дуже велику, та на гектарі їх родить багато - от що цінно. Отож високорентабельне інтенсивне садівництво здатне швидко збільшити статки виробника і забезпечити добробут держави в цілому.

жовтень 2007 р.

   << 31-35  36-40  41-45  46-50  51-55  56-60 >>